Сказати "Так", сказати "Ніколи" непросто, ти знаєш.
 Якщо всі ми обертаємося на орбіті цього безумства,
 То я більше не знаю, хто ти, і мені все одно, хто ти,
 Просто мені не вистачає чарів ностальгії.

Але ти побачиш іншого мене у вишуканій мрії,
 Ти будеш сміятися ніби я ніколи тебе не любив,
 Ти будеш шукати іншого мене за тінню кави,
 І знайдеш лише мене. Якщо я на мить зупиняюся,
 Я перестаю розуміти, хто ти.

Так ми й живемо день за днем, ніч за ніччю,
 І поки світ відвертається від своєї поезії,
 Ніколи не описуй мене, ніколи не примушуй мене
 Покинути межі мого божевілля.

Ти побачиш іншого мене - обеззброєного, крихкого,
 Тому що твоє єство, ні, воно ніколи не зміниться,
 Навіть якщо б я став тобою, схожим на час, що тікає.
 Але зо мною, я не втрачу ні миті тебе ...

Ти ніколи не побачиш себе іншою, майже непереможною,
 Як ніколи живою, і саме так ти оволодієш мною.
 Горизонт вийде за межі оманливої магії,
 Ти будеш виблискувати, сяяти, сіяти...