1.
Хтось вмиває руки, хтось ховає морду в пір'ї,
Хтось ударився в науку і читає по сузір'ях.
Інші відійшли, ніби по законам звірів,
А в декого IQ досі на шкільному подвір'ї
У багатьох вже сім'ї і побутові крики,
Памперси, коляски, річниці і різдвяні відкритки,
Голови забиті питаннями як піти наліво,
Всі забули значення слова "щасливі".
У когось, як і планувалось, татко все купив.
Хтось в елітному барі протирає столи.
А той, хто раз попав  за крадіжку телефона,
Приміряв синю форму і дві зірки на погони.
Відмінники як були тупими, так і лишились,
А в декого корона вже лежить на шиї.
Хто були підлизами - пробилися у люди,
А хто паше, наче кінь - чекає чуда.
В кожного різні спогади і різне бачення,
Байдуже, хто є хто, це не має значення,
Бідний чи багатий, заєць чи удав,
Чи невідомий репер, який це написав.

Це наша зустріч однокласників...

2.
Місцеве дороге кафе з дешевими понтами,
Мало хто дивиться в очі - більшість на бокали.
Або на страви,  які офіціант приносить,
Голодні хавають, заможні крутять носом.
Той, хто дихав баскетболом і марив спортом,
Пішов за мріями батьків, а програміст - не Джордан.
Сірі миші стали білими - та все ще миші,
Сховались за плечима тих, у кого статус вищій.
Хто не вмів читати -  грають ролі геніїв,
Ті, хто мали з мови "2" - в друкарській академії,
Всі, хто тішилися тим, що вони економісти,
Поставали продавцями в чорних мантіях магістра.
Та чому винна система - проти неї ніяк,
А чо дурак? - Бо бідний. Чо бідний? - Бо дурак.
По лицях видно, що життя зробило з них рабів,
Отака от була наша зустріч випускників.
У кожного різні спогади і різне бачення,
Якщо слова не ті - я прошу пробачення.
Думки як асорті, слова як зброя.
Кожен лишився при своєму, в мене думка своя.

Це наша зустріч однокласників...