Вітер подув дуже сильно
і загасив усі свічки.
Знову запалю сірник я 
і відновлю гармонію.
Знову стихія бунтує,
і гаснуть по одному всі серця
навколо... без надій на вороття.

Летять думки навколо,
пускаюь іскри свої.
Легкозаймисте почутя,
мов фенікс той..

Запалає!

Ніхто ж бо і не бачить
усіх тих жахіть навколо.
І я тепер не побачу,
бо вільний, з іскрою у грудях.
Ніхто ж бо і не чує 
у музиці Всесвіту біль.
Мене ж вона вбиває,
хоч вільним давно буть хотів.

Летять думки навколо,
пускаюь іскри свої.
Легкозаймисте почутя,
мов фенікс той..

Запалає!