-Аеліта-
(текст Т.Приймак, муз С.Присяжний )
Спало за хмарами Вранішнє марево, 
Сяяло-сяяло, зчезло…
Зсипалось, начебто Цвітом небаченим,
З неба пробачення несло.
Сонячне марево Місяця чарами
Вбік проганяло даремно.
Місяць образився, Срібними стразами
Падали сльози на землю.

Бавиться-грається небо нічне,
Тиск піднімає, тримає мене.
Це Аеліти віддалений диск,
Це Аеліти оманливий блиск.

Така як я. 
Така як є.
Відверта і відкрита.
Ти не моя.
Ти нічия. 
Далека Аеліта.

Поміж орбітами Снів оксамитових
Душі невидимі й вільні.
Плямою світла Мовчить Аеліта,
П’є своє приторне зілля.
Зорі гойдаються, В ніч розпускаються
І замерзають під ранок.
В правому боці Небесні емоції,
Зліва – холодний світанок…