Згадай же, дівчино той вечір чудовий,
Там, де ми кохались колись,
Ти пісню співала, під звуки гітари,
А я тобі в очі дививсь...

Ти пісню скінчила, і очі закрила,
На груди схилилась мені,
У вечір чудовий ти душу забрала,
Голубко у мене  зовсім.

Не правда, козаче, - ти з мене смієшся!
Ще й мати твоя наріка,
І люди сміються із нас із тобою,
Я мушу тебе покидать.

Розбилась сулія, - пропала надія,
Заплакали очі мої,
Любив я дівчину, та й та ізмінила,
І серце забилось в груді...

Тепер ти далеко, і з другим жартуєш,
За мене забула зовсім,
А я сиротина, сиджу і сумую,
Не сплю і нічого не їм.

Вернися, дівчино, мій, квіте рожевий!
Вернися, - порадуй мене,
Хай руки обнімуть і очі заплачуть,
І серце заб'ється моє!