десь там за високою горою ой за горою крем’яною
широчіє до ріки долина там живе коханая дівчина
і з шолково одяга що ранку   цвітом с поля вкриту вишиванку
і жене череду на стернину заквітчану наче скатертину

п – в ой чому тай на світанку одягнула вишиванку
і побігла в чисте поле синьоока моя доле
де цвітуть волошки сині наче очі твої милі
скажи мені правдоньку ще нині

2. ой сідлаю коня вороного та й почую стукіт серця мого
коли гляну на свою дівчину наче в полі молоду калину
коли житом повниться запілля восени гуляємо весілля
і принеси доленьку багату вишита сорочка в нашу хату