А я пройдусь, підніму голову до неба
Хмари заливають водою, моє місто Лева
Все краще чути, метр за метром
Із старої кав’ярні, десь лунає ретро

Там колись, пересіклись два життя
Хоч різні вони, та загорілись почуття
Аромат кави, і свіжої грози
Навпроти ти, як символ чистоти

Давай погуляєм під дощем, не будем злитись
Зараз намокнем, ну а колись нам буде снитись
Теплий подих, руки зігріває
Промокли до нитки а серце палає

Ущіпни мене, та ні, я не сплю
З тобою добре, лиш одне молю
Зачекай трохи, аа, не йди
Якщо зможеш, зупини цю мить назавжди

Приспів (Тася) :
Зникнути з пам’яті, стерти всі записи
Давай забудем все, вітром віднесене
Каплями по стіклу, жовтою осінню
Серце ну не мовчи ж, що натворили ми ?

[ВСЕ ПРО…]

Моє моє місто Лева, міста кращого не треба
Її очі, колір неба, більше нічого не треба
Щасливим бути тут, забути що говорять люди
Навчитись цінувати те, що можна не вернути

Це все забути якось важко, якби не старався
І знаєш, були різні, такої як ти ні разу
Виносить твоя осінь, бачиш пам’ятаю досі
Хоч розчинились почуття, та в пам’яті на зовсім

Вони, а, інколи наповнять сни, тобою
Знову промокнем взявши парасолю
Нічого не буває просто як і випадково
Багато різних стежок, сходяться в одну дорогу

Ніколи не здавайся фраза, не про почуття
Старайся не старайся, пусто якщо їх нема
Коли тебе нема, то вулиці пусті без тебе
НеМа, і не хватає твого неБа