Темряви безодня в глибині печер вогких
 Береже відлуння від вогненних слів Богів
 Тихий сивий спокій диких крижаних вершин...
 В пам'яті віками ще тримає їхній спів

 Світло зір яскравих
 Манить душу вдалечінь
 Не дає заснути
 І нестримно сліпить очі
 Від старих легенд 
 Залишилася лиш тінь
 І її ховає 
 Непроглядний морок ночі

 Вітер у долинах заснував кубло печалі
 Сховані під снігом русла буйних рік замерзлих
 Та недовго холод пануватиме навколо
 Сонце повернеться і весною крига скресне

 Світло зір яскравих
 Манить душу вдалечінь
 Не дає заснути
 І нестримно сліпить очі
 Від старих легенд 
 Залишилася лиш тінь
 І її ховає 
 Непроглядний морок ночі