Пригадаю ті волошки, сині квіти,
Як волосся твоє ніжно пестив вітер,
Як за обрій п'яну ніч тверезить ранок, 
ніжний ранок,                                          
Все минуло, промайнуло, мов в тумані.

Все минуло, промайнуло, мов розлука
З того часу, як сплелися наші руки
Ти сподобав собі іншу - я не проти, я не проти,
Тож навіщо на весілля мене просиш?

Я прийду, мов не болить мене ні трошки
І врочисто принесу тобі волошки,
А як будуть синьоокі в тебе діти, в тебе діти,
Пригадай оті волошки - наші квіти.

Йдеш заплаканий до шлюбу, віє вітер,
Він тобі за мене сльози ніжно витер,
Срібний дзвін твоїх очей і чисті сльози, наші сльози
А між нами заметілі і морози.

Пригадаю ті волошки, сині квіти,
Як волосся твоє ніжно пестив вітер,
Як за обрій п'яну ніч тверезить ранок, 
ніжний ранок,                                          
Все минуло, промайнуло, мов в тумані.