Ой, у вишневому саду
Там соловейко щебетав.
Додому я просилася, 
А він мене все не пускав.

"Милий ти мій, прошу тебе.
Зоря зійшла, пусти мене.
Проснеться матінка моя,
Буде питать, де була я." 

А ти, мила, скажи в отвіт:
"Дивись, яка чудова ніч.
Весна іде, красу несе,
А в тій красі радіє все."

"Доню моя, у чому річ?
Де ти гуляла цілу ніч?
Чому розплетена коса,
А на очах блистить сльоза?"

"Коса моя розплетена -
Її подруга розплела.
А на очах бринить сльоза,
Бо з милим розлучилась я.

Мамо моя, прийшла пора,
А я весела, молода.
Я жити хочу, я люблю.
Мамо, не лай дочку свою."