Чи можливо забути всі образи одразу, 
Я не можу відновити всі образи зразу, 
Якщо ти раптом схочеш тих "нас" відновити, 
Що дуріли як діти,загубили ті миті, 

Нам було дуже тепло і затишно,сумно, 
Що тепер вам тепліше,а я знову в дурнях, 
Так якщо затишніше тобі з ним у хмарах, 
То навіщо мене ти в ті хмари гукала? 

Я знаю,що шукаєш поглядом мене,так,як і я, 
Не вщухли різнокольорові,близькі нам ті почуття, 
Кому тепер показувати захід сонця мушу я, 
Бо ви не ми,а він не я,бо я не твій,ти..не моя... 

Ми багато мовчали,але все розуміли, 
Не вщухали ті погляди,ми не хотіли, 
Щоб скінчились ті дні,але раптом змінилось, 
Все навколо сіріло,всі ті фарби розмились, 

Сонце вже не чекає і без нас потопає 
У полоні табу,тих,що ми визначали, 
Нам не варто було стільки часу мовчати, 
Зрозуміли б одразу,що прийдеться втрачати... 

Я знаю,що шукаєш поглядом мене,так,як і я, 
Не вщухли різнокольорові,близькі нам ті почуття, 
Кому тепер показувати захід сонця мушу я, 
Бо ви не ми,а він не я,бо я не твій,ти..не моя...