Постійно мовчиш і не скажеш ні слова.
Може справа в мені, а можливо в тобі знову.
Що твориться між нами? Не можу зрозуміти я.
Люблю тебе чи ні? Чи вмію взагалі любити?
Кажеш, що не склалися наші з тобою пазли.
Ти кажеш, що між нами почуття погасли.
Але шукаєш привід, щоб залишитися зі мною.
Почуття, здається, для тебе стали грою.
Не можеш ти мені сказати “Все. Прощай. Іди.”
Не можеш ти мені сказати “Просто поруч будь завжди.”
Втомився я від тебе і від себе самого.
Від почуттів наших з тобою. Взагалі від всього.
Але чомусь печально без тебе цією весною.
Я не знаю де ти. І ти не знаєш, що зі мною.
Казала, що кохала, терпіла, вірила, чекала.
Та закінчилось кіно. Любов з снігом розтанула.

Кажуть зірки, що ти мене кохаєш,
Та бачу зовсім інше, коли в очі твої заглядаю.
Кажуть зірки, що я теж тебе кохаю.
Дивна любов – на серці шрами залишає.

А пам’ятаєш миті, які з тобою я провів?
Наш перший поцілунок. Тоді любов’ю я хворів.
Зірки в ту ніч сказали, що ти мене кохаєш
і їм повірив я тоді, але даремно, знаєш.
Кажуть, що час лікує, але його не зупинити.
Як з тобою поступити? Як дальше жити?
Чи це весна впливає так, чи просто ми втомились,
Та знов цієї ночі твої очі мені снились.
Я зрозумів помилку, та не можу її виправити.
Була біля мене, а зараз так далеко ти.
Я пробував забути все. Казав собі, що не кохаю.
Що зі мною відбувається? Я й сам не знаю.
Кажуть зірки, що я тебе кохаю.
Та віра в ці слова тихесенько вмирає.

Кажуть зірки, що ти мене кохаєш,
Та бачу зовсім інше, коли в очі твої заглядаю.
Кажуть зірки, що я теж тебе кохаю.
Дивна любов – на серці шрами залишає.

Студія 69, 2013