У тобі так багато сторін,
Я просто не розумію,
Я просто хочу спитати тебе,
Чому ти настільки красива?
Чому в мене ціла купа дивних речей,
Яких я не розумію,
Яких я не відкриваю тобі,
Бо це все може вбити,
Тебе це може вбити.

Трошки більше, ніж навхрест
Зав’язались вузилки:
І не розірвати, і не розв’язати.
Доторкнутись до зіниць,
Я навік в тобі застиг:
Все це так спонтанно,
І чомусь банально...
Знати...
Думати...
Себе побачити
Зі сторони можливо...
Все в житті можливо...

У тобі так багато сторін,
Я просто не розумію,
Я просто хочу спитати тебе,
Чому ти настільки красива?
Чому в мене ціла купа дивних речей,
Яких я не розумію,
Яких я не відкриваю тобі,
Бо це все може вбити,
Тебе це може вбити.

З двадцять другої весни
Я закину свої принципи.
Це буває рідко,
Але так помітно.
Друзі всі здуріли мов,
Всіх понесло на любов.
І ніхто не в праві,
Тут вже ніхто не в праві
Стримати...
Чи зупинити...
Це ж нормально....
Треба бути нам...
Якось жити нам...

У тобі так багато сторін,
Я просто не розумію,
Я просто хочу спитати тебе,
Чому ти настільки красива?
Чому в мене ціла купа дивних речей,
Яких я не розумію,
Я просто не відкриваюсь тобі,
Бо це все може вбити,
Тебе це може вбити.

В тебе так много сторон,
Я просто не понимаю,
Я просто хочу спросить тебя,
Почему ты настолько красива?
Почему во мне столько странных вещей,
Которые я не понимаю,
Которые я не открываю тебе,
Ведь они могут всё погубить,
Тебя это может погубить.

Чуть-чуть больше, чем накрест
Завязались узелки:
И не разорвать, и не развязать их.
Дотронуться до зрачков,
Я навеки в тебе застыл:
Всё это так спонтанно,
И отчего-то так банально
Знать,
Думать,
Себя увидеть
Со стороны возможно,
Всё в жизни возможно.

В тебе так много сторон,
Я просто не понимаю,
Я просто хочу спросить тебя,
Почему ты настолько красива?
Почему во мне столько странных вещей,
Которые я не понимаю,
Которые я не открываю тебе,
Ведь они могут всё погубить,
Тебя это может погубить.

С двадцать второй весны
Я заброшу свои принципы.
Это бывает редко,
Но столь заметно.
Друзья все словно обезумели,
Всех потянуло на любовь.
И никто не в праве,
Уже никто не в праве
Задержать
Или остановить,
Это же нормально,
Надо будет нам,
Как-то жить нам...

В тебе так много сторон,
Я просто не понимаю,
Я просто хочу спросить тебя,
Почему ты настолько красива?
Почему во мне столько странных вещей,
Которые я не понимаю,
Я просто не открываюсь тебе,
Ведь это может всё погубить,
Тебя это может погубить.