Тарас має рацію, коли пише
Нас не повинні зривати вранці будильники.
Ранок і без того пора сум’яття,
суцільна туга, найгірше, що може трапитись.
Необхідність якось прожити подальший день
в’яже до ліжка. Виграй ще півгодини.
Обдумай побачене.

Обдумування снів –
це спроба навести лад у нічних пригодах,
надати сюжетові стрункості, видінням ясності.
Що сталося насправді? Якого хріна
п’яний Томас лишив під сидінням сухі
екскременти? Сексапільна черниця
чогось добивалась, показуючи пальцем
на мене? Ще пам’ятаю годинник.
До від’їзду лишалося море часу,
але не було змоги покинути трейлер
з юрмою знайомих. Що заважало?

Значно гірше, коли з оберемком квітів
ідеш до когось, кого насправді вже місяць
як убито, на ювілейний вечір.
Чому ювілейний? Ще дві хвилини –
і я з’ясую, наздожену черницю,
Томаса змушу
після себе поприбирати...

Обдумування снів найчастіше
не дає нічого, крім паралельних висновків:
життя минає, проблема ранку
в тому, що воно все меншає і меншає.
Тільки у снах, де все по-дурному,
воно виглядає справжнім.
Тобто вічним. Виграй ще півгодини.