Не телефоннi розмови,
А довгi уважнi листи.
I вiрш класичний римований,
I кiльки хвилин самоти.

I листя серпневе тривожне,
I рiдний пучок полину...
Дорожчае, все дорожчае,
Те, що втрачае цiну.

Ці померклі дерева, що шуміли щасливо над містом,
Їх підхоплює вітер — і увесь листопад до зими
Відлітають вони на нові узбережжя і гнізда,
І за ними услід кожну ніч відлітаємо ми.

Тут немає поради, це дорога одна і тривожна,
Це подібна фатальність і листя, і наших долонь.
Переплетення ліній, які розгадає ворожка,
Хіромантія листя — і сліпа хіромантія доль.