В безумній битві зійшлись два владики
Людською кров’ю наповнились ріки
Тієї ж миті плоть прахом ставала
Над полем битви Смерть вирувала

Розправивши крила птах в небо злетів
Він ніби суддя на бій з верху глядів
Стискаючи кігті полонив висоту
Яка допустима йому одному

Птах поглядом жвавим рівняв силу військ
Він знав з битви Смерть матиме зиск
Як від свічі залишається віск
Так і залишаться трупи від військ

                                                         
О Сехмет могуча богине війни 
Пекучого  сонця і страху вини
Гніву твого бояться царі
По собі лишаєш лише цвинтарі

Ти дочкою є великого Ра
Ти правила знаєш - бо твоя це гра
Ти  прийняла лик. Ти Льва голова
Вогняне дихання… пекучі слова

Ти також цілителем є на віки 
Під твоїм покровом ідуть доктори
Помилуй сьогодні люд що внизу
Від них відведи вбивчу грозу

У користь свою продовжив сюжет 
Бог злості і хаосу антагоніст Сет
Він поле криваве щільно очепив
Із кубка життя ще дужче надпив

Він силу черпає обірвавши  життя
Відправивши душу в небуття
На тонкому тілі Осла голова
Смерть розпочала криваві жнива

І птах що у небі ударився навтьоки 
Він зрозумів це коло зла і біди
Життя оминуло ниву боротьби      
Привілля злоби, журби і мольби