Дивуюсь розписам святого монастиря, 
I плачу серцем від сюжету одного,
Де Матінка Божа, людину за руку,  до Сина веде свого,
Людину за руку до Сина веде свого.

Якщо на те твоя буде воля свята, 
Непоцурайся брудного одягу мого,
О Матінка Божа ти мене веди, до Сина веди  свого, 
Ти мене веди до Сина веди свого.

Коли важке стражданя сталу нести я,  
Твоїм заступництвом тримаючись одним,
О Матінка Божа лише тобі свої всі бідоньки розповім,
Лише тобі свої всі бідоньки розповім.

Коли і в радість і буде душа моя 
Від сеця пісню  як молитву піднесу ,
О Матінко Божа своє житя тобі  ввіряю і віддаю, 
Своє житя тобі ввіряю і віддаю.

Якщо на те твоя буде воля свята, 
Не поцурайся брудного одяну мого ,
О Матінка Божа ти мене веди, до Сина веди свого, 
Ти мене види до Сина веди свого.