Богдан-Ігор Антонич

Червоне золото тюльпанів
на сірім сонці – танці з лика
і механічний сад мелодій,
де в чорних дисках спить музика.

Металу в’язень – людський голос
засуджений в кружок порожній,
і світу в’язень – людське серце
цього збагнути неспроможне.

Крізь сірий шовк – безбарв’я сіре
червоне золото тюльпанів.
цвісти, горіти й проминати,
лишати все, йдучи в незнане!

Металу в’язень – людський голос 
засуджений в кружок порожній,
і світу в’язень – людське серце
цього збагнути неспроможне.