Євшан-зілля, Євшан-зілля
 Ще росте на Україні,
 Тут троянди, тут - ромашки,
 Тут волошки в житі сині.
 Там настоюються чари
 На п'янкому чебреці,
 Вип'єш ти цього узвару –
 Й позвуть місця близькі:

 Приспів:
 Де вітрів дихастий порив,
 Де кохану цілував,
 Де до ранку у діброві
 з нею сонце зустрічав.
 Де річки течуть блакитні,
 Дозріває урожай,
 Вип'єш зілля – знову рідний
 Пригадаєш милий край!

 Я пригадаю запах вітру, не сплутаю його ні з чим,
 Лиш порівняю з любовним відчуттям п*янким,
 Мій край є для мене милим, євшан-зілля торкає серця і нині.

 Ти його степів дитина,
 Ти його ланів буга
 Це для тебе Україна
 Зготувала свій узвар.
 З половецької давнини
 Він зберігся у віках,
 Що любов до Батьківщини
 Зілля збуджує в серцях:

 Приспів.

 Діти скла і бетону шлють листи з-за кордону,
 Блукаючи за вітром, примарені світлом,
 Ставлять крапку там, де треба ставити кому,
 Залишай тугу тут, та повертайся додому!
 Невже твоя душа вийде так, як пара з рота? 
 Невже твоє життя - це чорно-біле фото?
 Невже ти забув свої ліси та поля?
 Невже ти забув, що в тебе є рідна земля?

 Євшан-зілля, Євшан-зілля
 Ще росте на Україні,
 У трояндах, у ромашці,
 У волошках, слові милім.
 Вип'єш ти цього узвару
 І додому поведе:
 Серце стомлене стежину
 В Батьківщину віднайде!