Телеграфи мовчать,
Хтось зрадив ідею.
Всі втратили віру
і лиш дивляться в небо.
Там апостоли грають у карти
Під скрегіт зубів.

На розбитих іконах
Колишніх ідей.
Плачуть горобці
бо у них Прометей.
Заберає вогонь,
щоб зігріти богів.

І віяв вітер, плакали квіти.
Боже зглянься це ж все
твої діти.
Так жадібно вдихають грудьми
Запах війни...

Хто вмирав десять раз за волю
той знає справжню її ціну.
Хто розгніваний бігав по полю
вбиваючи грім піднімав цілину.
І скидаючи з себе хреста
бо не в змозі нести.
Десять раз задля того вмирав
щоби знову воскрести.

І віяв вітер, плакали квіти.
Боже зглянься це ж все
твої діти.
Так жадібно вдихають грудьми
Запах війни...

Вийдеш з хати,
подітись немає куди від болю.
Де дорога від сліз буркуном проросла.
Від порогу, до Гуляй поля....