Я люблю волю, простір, далечінь, 
Бо я бурлак з далеких поколінь, 
В одному місці я не можу жить, 
Іти у мандри все мені кортить.

Як заблищить лиш сонце в небесах, 
Як зашумить вітрець по деревах, 
То в тілі кров моя аж закипить, 
Іти у мандри все мені кортить.

Приспів:

Гори, гори, життя бурлацькеє, 
Життя байдуже, ах, юнацькеє, 
Горить над нами сила власная, 
Понад усе любов прекрасная.

Мене не страшить буря ані грім, 
Просторий світ – це є для мене дім,
Я мандрував по горах, долинах,
Голубе небо – це для мене дах.

Мене не спинить море-океан,
Мене не страшить навіть ураган,*
До невигод всіляких я привик,
Моє знам'я – подертий черевик.

Приспів.