На  струнах  тихо  янголи  заграли. 
І  серце  мов  розплавили  повільно 
Чи  то  акорд,  тобою  взятий  вдало, 
Чи  блиск  очей  нестримно-божевільний.  

Ще  довго  потім  пили  теплу  каву 
І  говорили  будь-що  й  ні  про  кого. 
Прощалися  і  забувались  знову, 
На  ранок  лиш  діставшися  порогу. 

Зі  струн  ледь  чутно  янголи  злетіли. 
Заплакав  дощ,  по  склу  розливши  сльози. 
А  нам  проститися  не  стало  сили. 
Стояли  мовчки  на  отім  порозі.