Рідна мамо, добра ти моя ненько,
Мамо, мамо, вишенько біленька,
Чуєш, мамо, - горлиця мені знову
Нагадала давню пісню колискову.

Мамо, мамо, горлиця, як ти, сива,
Пролiта крізь літа давнім спомином щаслива.
Чуєш, мамо, більшого нема дива
За пісні, що ти дала, як папороть цвіла.

Що було - відбуло, наче сніг зійшло,
Наче сон, перейшло молоде чоло.
Що було - відбуло за туманом літ,
Тільки ти, як тоді, розвидняешь світ.

Що було - відбуло, а тепер зову.
Запитай, запитай, чи я так живу.
Чуєш, ненько моя, - вічна пісня та,
Що с дитинства несу через всі літа.

В полі, мамо, с пісні проросло жито,
Буде, мамо, наша пісня жити,
Мамо, мамо, пісні край твого поля
Світлий спомин береже тополя.

Мамо, мамо, край сльози твого болю,
Ти мені назавжди дарувала щастя i долю,
Чуєш, мамо, учини ж мою волю,
Доки світ в моїм вiкнi, даруй свої пісні.