Четверту добу уриваються плови,
 Сльозиться у схроні зволожений мур.
 Не плачте душею, мій друже Ковалю,
 Бо дуже нелегко й мені самому.

 Уже котрий тиждень чекаємо грипсу,
 Коли запалає Вкраїна в огні.
 Мій друже Ковалю, затягнемо пісню,
 Бо дуже нелегко й самому мені.

 Кудись наші коні помчали далеко
 І долю понесли у зоряну ніч.
 Нам сниться в розлуці згорьований батько,
 Зсивіла дружина приходить у сні.

 А нам би одверто агітки лукаві
 Розбити об святість твердої руки.
 Та іменем нашим свої чорні справи
 Ізнову прикрили московські полки.

 І мачуху долю, й брехливу неславу
 Нам подарували звитяжні роки.
 Тож будьмо незламні, мій друже Ковалю,
 На славу Вкраїні, на вічні віки!  
  
 Слова і музика: Микола Матола