На світанку чи пізньої ночі,
                        
Де б тобі не прийшлося бувати,
                    
До висот підіймай свої очі,
                 
Говорила мені моя мати.

                     
  Не забудь помолитися Богу,
                      
  Бо в молитві надія і сила,
                       
  Стане легше терниста дорога,
                         
  З нею завжди ти будеш щасливий.

Ці слова мені в серце запали,
Мов весною добірні зернята.
І рясні їх дощі поливали,
То ж за мене молилася мати.

В ніжнім смутку твоїм материнськім
Океан доброти відчуваю,
Твоє слово неначе перлина,
Наче зіронька в небі, що сяє.

Срібло скроні твої покриває,
І на захід вже сонце схилилось,
Але слово її пам'ятаю:
"Сину мій, не забудь помолитись!"