На видноколі гроняться вже хмари,
Спішать громи на віче гомінке.
То ж, не пускаймо снів своїх і марень
У небо опустіле і гірке.

А вчуймо тишу, змучену і теплу,
І упадім на землю спраглу ниць.

Благословім дощу блакитні стебла,
Благословім хвилинність блискавиць,
Благословім дрімотний гомін віча,
Благословім і шепоти, і грім.

Тоді, погляньмо одне одному у вічі
І у зуниці блискавку зловім, зловім...

На видноколі гроняться вже хмари,
Спішать громи на віче гомінке.
То ж, не пускаймо снів своїх і марень
У небо опустіле і гірке, і нетривке...