Невидимим крилом Ти сонце ховаєш,
Наводиш імлу;
Найгучнішою тишею безжально вбиваєш,
Кличеш самотність злу... 

Хмари враз розганя Твоя посмішка,
Мов кислота Твої сльози мені руки обпіка!

Безкрилий ангел 
Кида мене в безодню;
Безкрилий ангел,
Очі Твої такі холодні!...

Ти, мов отрута, у вени пірнаєш,
Швидше думки у мозок Ти проникаєш,
Яскравіше сонця засліплюєш очі,
Ти глибше сну поринаєш у ночі!...

Безкрилий ангел 
Кида мене в безодню;
Безкрилий ангел,
Очі Твої такі холодні!...

Введе в оману Твій ніжний дотик,
Що зненацька прийде разом з Тобою;
Забути змусять все уста Твої солодкі,
Наводячи дурман отрутою п'янкою...