Паша Растов:
Біля підїзду тачка. Їбать, крута іномарка.
Вона... Він... І мегаполіс, сотні вогнів...
Хто б не пиздів вона знайде всьому цьому відмазку.
В її думках вона принцеса, а життя - це казка.
Ну ось будь ласка... На шмотки, туси є лавандоси.
Якщо не досить - попросить, під дурочку закосить.
Вона не вірить у слова для неї це лиш вітер.
Які там квіти...? Тепер в люблю іграють діти.
Ця монотона течія для неї просто наркотик.
Твій ніжний дотик і ось у ліжку милий котик.
Зроби ще пару фоток, щоб назавжди пам'ятати.
Вона це стерво, яке не взмозі покохати...

Рома Харук:
Об этом трудно писать, но все же нужно сказать
тебе, тебе об этом.
Ты не нашла ее в себе ты не нашла и в других,
ты там, ты тут, ты стерва...

САЙМАК:
Хвилини, як ножі частіше стали різати душу.
Словам твоїм не вірю, не вмію,  - це просто обман.
Тобою сильно хворів, але вже майже одужав.
Неначе в голові розвіяв хтось густий туман.
Ти часто бродиш по клубах, по дорогих ресторанах.
Красива дама на одинці з повним бакалом вина.
Чия вина у тому що ти вернешся майже під ранок
і занеш у ліжку не сама, але знову сумна?
Купив би в тебе любов, хоча б на ще одну ніч.
Та я не з багатих баронів, які за все платять.
Я радше з тих кому потрібна замість сотні одна.
Не з тих хто в пусту на тебе своє життя потратить.

Рома Харук:
Об этом трудно писать, но все же нужно сказать
тебе, тебе об этом.
ты не нашла ее в себе ты не нашла и в других,
ты там, ты тут, ты стерва...