Туман яром, туман долиною,
За туманом нічого не видно,
Тільки видно дуба зеленого,
Під тим дубом криниця стояла,
В тій криниці дівка воду брала,
Та й пустила золоте відерце,
Засмутила козакові серце.
"Ой хто ж мені відерце дістане,
Той зі мною на рушничок стане".
Обізвався козаченько з гаю:
"Ой я ж тобі відерце дістану,
І з тобою на рушничок стану,
Хай виплива туман на долину,
Якщо доля, заберу дівчину".