Усе - пісок, а ми його крихти,
Падаємо згори додолу.
Як прийшли так і повернемось в глину,
І все повториться знову.
Історія рухає по спіралі,
Не віриш? Зверни увагу на моду.
Неначе герої у серіалі,
Де вічно повтори в новому сезоні.
Ті цифри керують, де б ми не були,
Куди би не йшли весь час поспішаєм.
Таке відчуття, що наставлене дуло,
Бо як пояснити ті наші печалі.
Усі ті слова - пусті обіцянки,
Бо завтра ніколи (ніколи) не буде.
Росою вмиває нас кожного ранку,
Щоб рухались далі без зайвого бруду.

Годинник невблаганно рухає обидві стрілки
А ми як білки, по колу кілометри плівки
Не знаючи спочинку тиснемо педалі
Та всі приречені як ті, що на Дев'ятому валі.

А ти теж не помітив,
Як стрімко змінив свій напрямок вітер?
Летять роки як миті,
Так швидко стають дорослими діти.
Ти теж не повірив,
Ще один друг вже в кращому світі.
Лишив спогадів крихти,
Часом нагадує звідти.
Але Земля не зупинила свій рух, не спиниться і після нас,
Ми перехожі тут, не смій гаяти час.
Знайди себе в цьому потоці хвиль, та не губи
Віри у власний стиль, бо його корінь - ти.
Проблеми - краплі в морі, у розрізі віків,
Так важко, але важливо позбутись кайданів.
Не бійся помилок, бійся не зробити спробу,
Інакше катуватимеш себе доскону.

san4ito/de Joker - Годинник [2014]