Живеш соб,і живеш, як усі люди
І диву дивуєшся, як таке може бути?
Хтось приходить з над двору до тебе додому,
Закриває штори, відключає воду.

Постанова суду, на руках закони,
Поруч поліцаї тичуть дуло в скроню,
Іще ніби вчора був громадянином, 
Та на тебе клала твоя Батьківщина.

Пр.
Душевний стан - я наркоман!
Удар по струнах - єдина відрада,
Давай пацан, налий стакан - 
Ось тобі єдина порада.
Чудовий план - йду на таран,
Тут неабияка треба відвага,
Відкручуй кран, я растаман
Я їх закони мені по цимбалах!

Живеш собі, живеш, як усі люди
І так, як усі, теж не впевнено бачиш амайбутнє,
Закололо в боку? В медицині прогрес - 
Давай сто тисяч і ще поживеш.

Дотягнеш? Так чи ні, кому ти треба?
Бо там на висоті їм не до тебе,
Намастиш зеленкою, швидше помреш,
Зате в міністра новий Мерседес.

Я розлюбив свою Батьківщину,
Як падшу матір, що кидає дитину,
За ту квітучу червону калину
І за вітри, що в лице, а не в спину.
Я перестав бути вірним народу,
Який не б"ється за власну свободу,
Де сраколизство - засіб спілкування,
Плювоку спину, як засіб прощання...

А найстрашніше - сказати диині:
"Вибач сину, що живеш в Україні".