Я гадав що словом можилво обєднати, а потрібно було відсікти
Склом об підлогу формувався стан душі
я міг лише дивитись, тепер відчуєш на собі
Думав станеш більшим за моенту умоъй руці?
брав приклад з тих хто за життя своє не дивився в сторони
Але цього було достатьно щоб віддатись залюбки
Даремно ти почав вдавати і справжнє ховати у тіні
Я не забув і не пробачив і досі там збираю наново світи
я намагаюся згадати, що загинуло тоді
У двох словах не перскажеш як розпач просіював роки
Я гадав що словом можливо обєднати, я дійсно гадав, а потрібно було просто відсікти
не намагайся відшукати загублине на глибині
тепер дивись що буде далі обличчям до стіни
настав мій вихід
я зможу довести
ні що й ні чого не забуте
і я поверну борги
змогти не значить бути
ні що й ні чого не забуте, я поверну
Усе вийшло за межі і від напруги не торкаюся землі
Скло ріже мою руки і я не спинюся доки не знайду її
Я не забув і не пробачив і досі тут

я не забув і досі тримаю скло в руці
Готовий першим довести
Усе що розбиваєш повертається завжди
Ти маєш те що маєш час відповісти