Останній раз стара надія від оберту лайна затерта
Ще один ковток миттєвий як і віра розбавленна в пустих словах
від втоми вже повні вітрила, скільки ще ти будеш тягти
Заплющивши очі чекати на зміни і тихо втрачати роки
Ты звикла жити у пів слова...і цим затягнула петлю
все життя терпіти і все скінчилося тут
Немає вибачень і подяки їх не почуєш тут
Останній раз вже не зігріє і чаша випита до дна
Збила з ніг скупа довіра
Розбита в спокої душа
Не почуєш ні єдиного слова ні шороху
під шаром байдужої землі
рознесуть вітри дороги
якими довелося йти
Вони знали що будеш терпіти
Вони  звикли що будеш нести…. і затягнули петлю
До всього звикнути можливо
Навіть до болю у душі
До всього звикнути можливо
скінчилася варта назавжди для тебе 
не згадає ніхто твоє імя
і все що залишилось по тобі, буде повільно вмирати 
в мені.