Не їж себе зсередини, коли зїдають ззовні
Коли у твоїх венах замість крові тромби болю,

Коли разом зі стелею забрали небо,

Коли залишили лиш те, чого не треба.

Коли тобі загадують завдання нереальні,

Коли тебе катують за їх невиконання,

Коли тебе тошнить від власного безсилля,

Тебе полюблять лиш схованим під землю.

Коли втрачаєш всіх єдинокровних -

Не стань системою рефлексів безумовних.

НЕ ЇЖ СЕБЕ ЗСЕРЕДИНИ

НЕХАЙ З'ЇДАЮТЬ ЗЗОВНІ!!!

Не їж себе зсередини, нехай зїдають ззовні,

Соромлячись води з очей, але не крові,

Бажання допотопного нам не приховати,

Наша ненависть інстинктом мала стати.

Нехай скалічений, ти абсолютно голий,

Виродків руйнуєш внутрішнім законом.

Порціями віддаєшся на руїнах міста.

Віддавай, нехай горять, плодоносять чистим.

Коли втрачаєш всіх єдинокровних - 

Не стань системою рефлексів безумовних.

НЕ ЇЖ СЕБЕ ЗСЕРЕДИНИ

НЕХАЙ З'ЇДАЮТЬ ЗЗОВНІ!!!