Коли до губ твоїх лишається півподиху, 
                  
Коли до губ твоїх лишається півкроку –
          
Зіниці твої виткані із подиву, 
                      
В очах у тебе синьо і широко.

                     
Щось шепчеш зачаровано і тихо ти, 
                       
Той шепіт мою тишу синьо крає, 
                 
І забуваю я, що вмію дихати, 
                 
І що ходити вмію, забуваю.

                          
А чорний птах повік твоїх здіймається 
                         
І впевненість мою кудись відмає. 
                     
Неступленим півкроку залишається, 
                   
Півподиху у горлі застрягає. 

                   
Зіниці твої виткані із подиву, 
                     
В очах у тебе синьо і широко, 
                          
Але до губ твоїх лишається півподиху, 
                      
До губ твоїх лишається півкроку.

                          
Але до губ твоїх лишається півподиху, 
                      
До губ твоїх лишається півкроку.