Котилась Сварга небом,
Котилась Сварга морем,
Котилась Сварга в душах
Воїв, що йшли до бою.

Там, де Сварга, там і я,
Там, де Сварга гине ворог,
Там язичницьке ім’я,
Там, де Сварга – там і воля.

Котилась Сварга: рвала вени кров арійська,
Котилась Сварга: ніхто не зупинить наше військо,
Котилась Сварга: котились голови ворожі,
Мечі у грудях катів і рабів, хай клюють їх ворони.

Іменовані жрицею світла, волхвами землі,
Загартовані вогнем і кров’ю, зубами змії,
Заворожені голосом трав, мерехтінням зірок,
Заговорені духом Карпат й прадідівських кісток.

Котилась Сварга небом,
Котилась Сварга морем,
Котилась Сварга в душах
Воїв, що йшли до бою.