Неможливо зрозуміти, що бракує нам.
Що не дає нам говорити, в мозку повний спам.
Відчуваю руки вгору піднялися до небес,
А я кричу, ніхто не чує, всім відомий SOS.

Пр.
Хто я? Хто ти?
Невже нас немає, згоріли мости. (2)

Повітря брак і нас несе у невідомий новий світ,
Де люди ходять піднімаючи долоні вгору й вниз.
І нас несе немов у вирій де панує дикий гам,
Ми розуміємо, ще трохи і відбудеться фінал.

Пр.

І ось настане мить, коли потрібно рухатись туди,
Де ми зустрілися з тобою біля музики води.
Ми відчуваємо потребу, зрозумілу нам без назв,
І зрозуміло зовсім трохи, за дверима нас чекає ФІНАЛ.

Пр.