затерті на репіті бедтріпи, я в репі як ніндзя, 
шух шух шух постріл. 
кія. відкритий дозвіл.
наче на крилах уві снах моя республіка як вишневий сад,
репак грай. знеси бошки усім хробакам нах
крики у вікнах, в кожній українській хаті диски тупака,
бігі, нігерів, що мают ім’я та кипарисового пагорба. 
виносять намертво, хавай давай, 
олдскуловий вагон зносить навіть пломби, голова в підлогу
крутиться як касета в магнітолі
по добрій волі, мій голос наче краска балонів,
я тегаю твій мозок, це мій блек бук. 
я справжнє дерево, що в андеграунді пускає свої корні.
ван шот, божевільний почерк.
взривний репак, давай забивай в ковпак і хапай
комунарівський стаф грай
в кожному серці б’ється семпл, моя душа мій мс
кожного дня ручка, зошит, тексти, хто моє життя заскретчив
не на вітринах, а із підпілля лине 
у темному лісі покинутий, а може вільний
мистецтво бути сильним чи в силі?
вітер розірве рубаху як твій мозок брудний саунд
лети, лети за поля і за діброви.
лети, лети, стиль вишанковий, вишитий словом
прийняв  позу лотос системний злодій.