Цей білий сніг дику гору обліг, навіть сліду тут нема...
Безлюдне, неначе, царство, а царюю я сама...
І завиває вітер, хуга в серці зла...
Втримати в собі силу не змогла...

Та схаменись, то доведи - ти хороша і буде так завжди,
Сховай свій дар в душі на дно!
Вже все одно!

Все одно, все одно. На волі шугне воно.
Все одно, все одно! Я здалася вже давно!
Хай женуть, хай цураються! 
Хай кругом зима, та холоду я не лякаюся.

На відстані всі речі малесенькі немов. 
І страхи мої безодні не вернуться, і знов
Сама собі я покажу, що вільна перейти межу.
Добро і зло - їх тут нема! Нема!

Все одно, все одно! Я і вітер, і небеса!
Все одно, все одно! Умре в очах сльоза!
Це мій світ, тут лишаюся! 
Хай кругом зима.

Хай сила рине в землю - так бажаю я!
Як віхола заклубочиться хай душа моя!
Я починаю розуміти - це вже край!
Немає вороття... Колишнє, прощавай!

Все одно, все одно! Я заграю, немов зоря!
Все одно, все одно! Навік змінилась я!
Ось мій світ, ним пишаюся!
Хай кругом зима! Та холоду я не лякаюся.