ЛіРа:
я кричу зупиніть це світло
я не там це не моє поле битви
я іду, куди? додому
правду свою я не віддам нікому
я кричу зупиніть це світло
я не там це не моє поле битви
я іду, куди? до дому
правду свою я не віддам ніком

Інквізитор:
я безнадійно втрачений, загублений, в власних абстракціях
серед тисяч людей занурених в процес устраціїї
я намагався мінятись, кричати про необхідність переходу в новий етап
але упав в безвихіді 
серед тих проблем, що самі собі ми створили
всіх у середині геній, зовні ви хворі дибіли
ділять на правих на лівих, чорних та білих та сірих
жерем тобі обіцянки, будем парити на крилах
самі будуєм тілами, собі свій шлях у нікуди
ті що по ящику - падли, завжди нам брешуть, паскуди
гіпер-соціальні істоти, де балом править падлота
закон присутній лиш там де є верхівки кагорта
і хто мені що заборонить, я не чую нікого
на всіх вам начхати, бійтеся хочаб Бога

ЛіРа:
я кричу зупиніть це світло
я не там це не моє поле битви
я іду, куди? додому
правду свою я не віддам нікому
я кричу зупиніть це світло
я не там це не моє поле битви
я іду, куди? до дому
правду свою я не віддам нікому

Інквізитор:
Орлині очі для для, совини очі для ночі
Ваше життя - це брехня, знаю я, хто що хоче!
Втрачений для всіх, чуючі ваш сміх:
я ридав для себе (в мені народився псих...)
Не бачучі правди серед проблем та брехні,
зраджуючі тих, хто доверяв мені,
робив не так, довірв не тим, 
в очах - дим... У надії - крах, і не бачив виходу в словах.
Ненависть породить ненависть. Серед сірих днів...
Сірих людей. Страшнів снів, і вимушених слів...
На обличчі - агресія, в душі депресіся,
По дорозі - через п`ять хвилин нова процесія...
І що ж тепер - хтось скаже, що так буде краще?
скажу: - !!! вилупки, краще б ви завалили пащу!
Я не хотів бути почутим, і - тим паче - побаченим,
Такий, як є я - і для "суспільства" я - втрачений...