Чи знаєш ти, як сильно душу б’є безжальний дощ?
Так ніби він завжди чекав лише мене.
А як болить зимовий спокій нашого вікна,
Ніжно пастельний, як твій улюблений Моне.

Така як ти
буває раз на все життя
і то із неба.
Така як ти
Один лиш раз на все життя
не вистачає каяття,
коли без тебе я...

Забути все здається я б ніколи не зумів
Новий дзвінок скидає відлік волі на нулі
І погляд твій -- він вартий більше ніж мільйони слів
Вічно далекий, як і твій улюблений Далі.

Така як ти
буває раз на все життя
і то із неба.
Така як ти
Один лиш раз на все життя
не вистачає каяття,
коли без тебе я...

[2012.04.13 - Вручення премії Гордість країни, Національна опера України ім. Т.Г. Шевченка, Київ, Україна]