Це я і ти, це ти і я —
Єдина й віддана сім‘я

І пам‘ятєш, як колись,
У юні мрійливі роки,
Ми разом подумки неслись,
Минаючи лихі віки?

Як, повертаючись додому,
До тебе у хиткі долоні,
Я відчував блаженну втому
І вільний внутрішній вогонь…

Де я і ти, де ти і я?
Немає нас біля вівтаря.

І, на відміну від птахів,
Нема в нас спільного гнізда,
Немає стоптаних шляхів
І вся земля немов чужа.

Хоч серце я твоє люблю
Й наврядчи хочу жить без нього,
Й якось тебе там віднайду,
Та поки що не маю змоги.

Ось я і ти, ось ти і я —
В провалля мчить й не бачить вороття.

Все, що колись було, зникає,
Та з кожним кроком сподіваюсь,
Що доля знов нас поєднає.
Збираю сили, та, нажаль,

Злі язики годують брудом,
Обманом втоплюють в роздорі,
Торочать про нове минуле
Й застерігають від повторів.

Це я і ти, хоч і єдина,
Проте вже майже зруйнована країна.