Риба на березі кусала повітря
Відстань така довга до води,
Кілометри, милі… можна тоді вітру 
сила, щоби хвилі ближче у той дім один.
Допомогти – коли давить у сонячне сплетіння
Дім та де Ти! Де над нами із зірок павутиння
Де із супутника літери в мобільних 
передають послання і так вміють гріти,
як листівки щастя
це ж настільки класно 
коли ти згадуєш мене.
Цим даєш натхнення,
Огортаєш повсякдення моє!
Телефонуй побільше, кожна зустріч поруч – 
легко дихати тоді
на повні легені вдихаю запах льону!
відстань долаємо власноруч,
а то на суходолі тону,
а то на суходолі зайвих рухів вагою в тонну не здолаю.
Усміхайся, ти радість – 
головне близько перебувай,
тоді витримаю 
за руку тримай

Ты знаешь мои координаты, координаты сердца
Теперь ты вокзал, где я уставился у окна вагона 
И твои слезы на нем вытирал
Теперь я поезд вечный, и даже по встречной 
Я вернусь к тебе, чтоб снова жить
Слово "навсегда" ты слышала
Послушай 
Стук колес - он мой бит сердечный 
Я безмятежный поезд по равнинам через стихи
Буду лететь к станции "Дом"
Ведь мой дом в твоем сердце
Нарисуй 
Самый невероятный и реальный путь
Самый красивый,как ты 
И чувства чистые не нарисованы 
Разлучены пускай мы километрами
Ты выпускай свою незримую любовь на расстоянии 
По метрам
Она придет в меня вечером
А ты сразу как вытечет слеза
Направь ее в обратном направлении по венам
И в добром сне мы рассмеемся им в лицо
Где нет,ни проводника,ни километров
Только я на расстоянии сантиметра
Где ты спишь на спине
А я рядом на боку в купе на верху 
И пускай сейчас я поезд и считаю дни
Но с каждым 25м рассветом ты жди
Когда я скажу тебе "Здраствуй"