Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі,
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі.

Не плач, не плач, Марусенько,
Не плач, не журися
А за свого миленького
Богу помолися.

Вийшов місяць над горою.
А сонця немає,
Мати сина в доріженьку
Слізно проводжає.

—іди ,іди мій синочку,
і не набарися,
За чотири неділеньки
Додому вертайся!

— Ой рад би я, матусенько,
Скоріше вернуться,
Та щось мій кінь вороненький
В воротях спіткнувся.

Ой хто знає, коли вернусь,
У яку годину.
Прийміть мою Марусеньку
Як рідну дитину.

Прийміть її, матусенько,
Бо все в Божій волі.
Бо хто знає, чи жив вернусь.
Чи ляжу у полі!

Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі,
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі...