Ой піду я понад лугом, нуда-я, нуда-я!
Там мій милий оре плугом, нуда-я, нуда-я!

Понесу я йому їсти, нуда-я, нуда-я!
Чи не скаже мені сісти, нуда-я, нуда-я!

Він наївся і напився, нуда-я, нуда-я!
Та й на ріллю похилився, нуда-я, нуда-я!

– Чого лежиш, чом не ореш? Нуда-я, нуда-я?
Чом до мене не говориш? Нуда-я, нуда-я!

– Який тобі дідько винен, нуда-я, нуда-я!
Що ти гарний, чорнобровий, нуда-я, нуда-я!

А я руда вродилася, нуда-я, нуда-я!
Чорнявому судилася, нуда-я, нуда-я!

Не сватав би мене вночі, нуда-я, нуда-я!
Не вилізли тобі очі, нуда-я, нуда-я!

А я брови в сажу вмажу, нуда-я, нуда-я!
Чорнявого переважу, нуда-я, нуда-я!

А я брови підмалюю, нуда-я, нуда-я!
Чорнявого поцілую, нуда-я, нуда-я!