Так бува навесні,
Коли хочеться сонця і літа,
Зимно так на душі,
Навіть слово не в силі зігріти.
Просвіта уночі на гіллі,
Де самотність гніздиться,
З приморозних вогнів
Квітка зради, оманою зветься.

Приспів:
То солодка омана,
Що п'янить і дурманить,
На душі від обману,
Як неправди солона сльоза.
То солодка омана,
Що так швидко зів'яне
На душі від обману,
Як неправди солона сльоза.

Так бува у житті,
Поспішаєш на зустріч коханню,
Глянь, метелик злетить,
Заворожений сяйвом омани.
І незна де межа,
За якою так важко пізнати,
Замість правди іржа,
Очі дивляться поглядом зради.

Приспів. (3)