Сміються, плачуть солов'ї 
І б'ють піснями в груди: 
"Цілуй, цілуй, цілуй її, — 
Знов молодість не буде! 
Ти не дивись, що буде там, 
Чи забуття, чи зрада: 
Весна іде назустріч вам, 
Весна в сей час вам рада. 
На [bad word] єдиний залиши 
Свій сум, думки і горе — 
І струмінь власної душі 
Улий в шумляче море. 
Лови летючу мить життя! 
Чаруйсь, хмелій, впивайся 
І серед мрій і забуття 
В розкошах закохайся. 
Поглянь, уся земля тремтить 
В палких обіймах ночі, 
Лист квітці рвійно шелестить, 
Траві струмок воркоче. 
Відбились зорі у воді, 
Летять до хмар тумани... 
Тут ллються пахощі густі, 
Там гнуться верби п'яні. 
Як іскра ще в тобі горить 
І згаснути не вспіла, — 
Гори! Життя — єдина мить, 
Для смерті ж — вічність ціла. 
Чому ж стоїш без руху ти, 
Коли ввесь світ співає? 
Налагодь струни золоті: 
Бенкет весна справляє. 
І сміло йди під дзвін чарок 
З вогнем, з піснями в гості 
На свято радісне квіток, 
Кохання, снів і млості. 
Загине все без вороття: 
Що візьме час, що люди, 
Погасне в серці багаття, 
І захолонуть груди. 
І схочеш ти вернуть собі, 
Як Фауст, дні минулі... 
Та знай: над нас — боги скупі, 
Над нас — глухі й нечулі…" 

Сміються, плачуть солов'ї 
І б'ють піснями в груди: 
"Цілуй, цілуй, цілуй її — 
Знов молодість не буде!"