Поїзд у Варшаву   спогади навіяв.
Я на Україні згадую тебе.
Ти співав для мене пісню вечорами:          
"Komu co do tego,   ze my tak kochamy..." 

Я люблю, коханий, Київ і Варшаву,
Але батьківщина в кожного своя.
Як тебе згадаю - забринить сльозами: (2)
"Komu co do tego, ze my tak kochamy..."   

Поїзд у Варшаву йде крізь моє серце,
Сто доріг між нами, а печаль одна.
І минають роки, роки за роками...      (2)
Komu co do tego, ze my tak kochamy...