На дорозі люди сонця чекали,
Чорні хмари смутку вони нагадали.
Їх бажання в небі піснею летіло. 
Та, на жаль, це сонце для людей згоріло.

Але нове сонце народилося на сході,
Посміхнулось людям, пригорнуло тепло.
І нову надію розбудило у народі
Відживляло знову все, що давно затерпло.
Бо брехня і темінь ставлять на коліна 
А любов і світло – зрозумілі речі.
І піднімались люди, випрямляли спини,
Розкривали очі, розправляли плечі 

І на темній скелі зірки танцювали.
В королівство ночі вовки завітали.
Нагадали люди добре і погане.
Та, на жаль, це сонце для людей не встане.

Приспів: 
Вставай, сонце, вставай, вставай!  
Сліпим очі відкривай!  

Не відкрили очі промені щасливі
Та у хвилях ночі скарб людський згубили. 
Народились діти — та світла їм не треба, 
Бо на їхні очі насипали пепла.

Та промило сонце очі теплою росою,
Освітило сонце всі шляхи відкриті 
Розбудило в людях душу – тіло рве до бою
І цей дух у кожному міцнів щомиті.
А без сонця в небі забагато темних знаків.
А без сонця небо наче чорний дим.
Але сонце завжди веде нас на захід,
Тож ходімо за ним.

Приспів.