2012 рік, похмура осінь (исполнитель: V.Kamikadze)
За вікном осінь, і не знаю що мені робити, мабцть уже ніколи, не подарую тобі квіти, і буду сидіти у вікна, і чекати холодну зиму, і так все чому, я ніяк не збагну. А ти зараз з ним, і тобі здається добре, а на дворі повітря, таке - холодне, та і холодно мені без тебе, я сумую по тобі, сумує по тобі небо, і не знаю, що буде далі з нами, але ми, ніколи не змінимось місцями, ти будеш з пациком багатим, на крутому паті, а я буду з пацанами, з пивом, у мене на хаті, а ти така красіва сука, хоча така погана, ти така зла, але кохана, мною, завжди була та будиш, кажеш я козел, але чому так судиш. Дві тисячі дванацятий рік, похмура осінь, і вона стала сірой, від наших відносин, таких грубих, сумних, поганих, адже колись ми були двоє коханих. Можливо я поганий репер, але читаю щиро, від серця від душі, читаю з миром, і мені пофіг на батли, і на перші місця, адже зажди я, був і залишався я, і в мою сторону критики багато, в текстах немає сенсу, і читає він погано, послухай Вадим, реп це не твоє, і тобі зовсім не йде, це, безбанотове є, але знаєте що, я вам усім закажу, я не читаю реп, я в нім живу, і я буду в репі, до кінця життя, адже реп, це хивля моя, да кохана моя, нехай і не повертається, адже нічого хорошого, і так не відбувається, да і хай буде так мені всеодно, але я в репі, і це моє кіно! Дві тисячі дванацятий рік, похмура осінь, і вона стала сірок, від наших відносин, таких грубих, сумних, поганих, адже колись ми були двоє коханих.